Виникнення журналістики в Україні. Перші періодичні видання.

Тема:Виникнення журналістики в Україні. Перші періодичні видання.

Мета: продовжити формування базових компетентностей учнів з теми «Преса» шляхом еврістично-пошукової діяльності суб’єктів навчального процесу із широким використанням мультимедійних засобів та елементів інтерактивної взаємодіі в групах; поглиблювати патріотичні світоглядні позиції слухачів курсу. Всебічно надавати всім етапам заняття профорієнтаційного спрямування.

Обладнання і матеріали: комплект мультимедійних засобів, ілюстративний матеріал до заняття.

Базові поняття: пресові видання, тижневик, часопис, альманах, редактор, видавець, формат видання.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань і мотивація діяльності учнів.(Інтерактивна бесіда)

     Незаперечним є факт, що протягом кінця XVIII- початку XIX століть Україна фактично залишалась напівколоніальною територією, розділеною між двома імперіями – Російською та Австро-Угорською. Зрозуміло, що такі історичні реалії сприяли частковій відокремленості культур західного та східного регіонів України – Галичини та Наддніпрянщини. Проте в обох регіонах виникають потужні культурні центри в найбільших містах.

Визначіть, що це за міста?    (Львів та Харків)

Не оминула ці культурні центри і друкарська справа, яка, зрозуміло, неможлива без преси. Під пресою в теперішні часи розуміють майже виключно газети й періодичні часописи. Але історично з цим поняттям треба пов’язати також  різні збірники, альманахи й деякі інші публікації, що виходили ще в часи, коли справжньої преси в сьогоднішньому розумінні не було, а її заступали різні «сурогати» — оці самі альманахи й подібні видання. Це особливо важливо для історії української преси, початки якої датуються значно пізнішими роками, ніж у Західній Європі, і навіть пізнішими, ніж у деяких сусідніх країнах. Таке запізнення має свої історичні пояснення.

Які саме? (напівколоніальний статус України, відсутність власної держави)

 Зародки часописів у Західній Європі маємо вже в XVI ст., а в XVII ст. вони виходять уже в сучасному вигляді; у Польщі - в другій половині XVII ст., в Росії й Угорщині — на початку XVIII ст. Логічним буде визначитись із хронологією вітчизняної журналістики.

Об’єктом історії української преси є, насамперед:

а) преса українською мовою (без огляду на правильність цієї мови, на мовні й правописні розходження);

б) чужомовна преса, що виходить на українських землях;

в) чужомовна, що виходить поза Україною, але присвячена українським справам чи якось інакше зв’язана з українським рухом або українською участю (інтелектуальною й матеріальною).

Слушним буде комплекс питань:

    коли саме виник той чи інший різновид української преси;

    які перші видання друкувались в Галичині та Наддніпрянщині;

    хто їх редагував, що друкували, яким був формат видань, їх тираж, соціальна спрямованість?

Пошуком відповіді на це комплексне питання ми і будемо займатись протягом  заняття.

ІІ Формування базових компетентностей( дослідницько-пощукова  робота в групах із використанням мережі Internet )

 Для розв’язання поставленої проблеми ми розділимось на дві   групи, які умовно назвемо «Галичани» та «Наддніпрянці». Шляхом пошуку в мережі Internet кожна із груп повинна віднайти інформацію стосовно  поставленої проблеми. Для полегшення пошуку інформації вам пропонуються наступні електронні адреси інтернет-ресурсів:

  http://litopys.org.ua/cultur/cult10.htm

  http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1195

http://ukrlife.org/main/evshan/shevchuk3.html

http://kharkov.vbelous.net/demokrit.htm

http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_50/Radionova.htm

http://sp-issues.narod.ru/6/polyakova.htm

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1643

http://www.izv.kharkov.ua/index.php?editionID=118&menuID=1105

Оріентовні зразки знайденої учнями інформації:

Група «Галичани»

Перші пресові видання в Галичині

Історію українською преси починають тепер із 70-х років XVIII ст. Умови історичного розвитку спричинили до того, що перші пресові видання на Україні з’явилися не  українською мовою. Перша газета в Україні, що про неї маємо відомості, видавалася у Львові. Це була «Gazette de Léopol», що почала виходити з січня 1776 р. Є вказівки, що вже й перед тим, скоро після прилучення Галичини до Австрії (1772), львівський друкар А. Піллер ніби видавав якісь «Повідомлення» чи «Вісті», й що видання їх  влада ніби заборонила у 1774 р., але про це не маємо певніших відомостей, та й самі публікації не збереглися.

«Gazette de Leopol» виходила як тижневик французькою мовою й була подібна до старіших від неї «Gazette de Varsovie» (з 1758 p.) і «Gazette de Vienne» (з 1759 p.). Зміст львівської газети, наскільки можна судити з першого річника, що лише й зберігся (переховується в бібліотеці Оссолінських у Львові), був виключно інформаційний., її інформації — політичні й побутові — були дуже різноманітні й торкалися всіх найвизначніших міст Європи. Своїм обсягом вони відповідають телеграмам і хронікерським новинам у теперішніх газетах. «Gazette de Leopol» мала ще окремі додатки, які містили почасти звичайні вісті, що були і в самій газеті, а почасти — оповістки. Між останніми були й книгарсько-бібліографічні, — з них видно, щó саме в ті часи читали в Галичині. В першому річнику газети зберігся один цілий додаток  італійською мовою. «Gazette de Leopol» друкувалася в друкарні згаданого вже Піллера у Львові. Власником і видавцем її був якийсь Осуді (chevalier Ossoudi). Видавалася ця газета для верхів галицького суспільства й проіснувала, як вважається, лише один рік.

Після появи львівської газети преса в Україні існує постійно, хоч і з деякими перервами. Причому аж до 1812 р. пресові публікації маємо виключно на Західній Україні, а саме - у Львові. Щодо преси, то Львів випереджає інші міста України на кілька десятиліть. Другим після «Gazette de Leopol» був львівський тижневик польською мовою «Pismo Uwiadamiające Galiciji». Виходив він усього півроку (в другій половині 1783 p), видавав його львівський німець Й. Ф. Шюц (Schütz). У січні 1784 р. цей часопис змінює назву на «Lwowske Pismo Uwiadamiające» й виходив ще цілий 1784 р. Видавцем цього другого «Pisma» була дружина згадуваного вже львівського друкаря А. Піллера.

Після року перерви (1785), коли у Львові не виходив ані один часопис, та сама пані Піллерова почала в 1786 р. видавати у Львові аж два півтижневики: німецькою мовою — «Lemberger Wöchenfliche Anzeigen» і польською — «Lwowskie Tygodniowe Wiadomoscie». «Anzeigen» виходив цілих десять років (до 1795 p.), a «Wiadomoscie» вже в 1787 р. занепали, бо не оплачувалися. Із 1795 р. замість «Anzeigen» починає виходити «Lemberger k. k. priviligirtes Intelligenz-Blatt», що протримався аж до квітня 1811 р. Всі ці часописи, крім хіба одного («Lwowskie Tygodniowe Wiadomoscie»), редагувалися досить примітивно й під оглядом національним були цілком індеферентними. Пояснюється це тим, що їх видавали чужі, мало пов’язані з краєм люди.

Першим денником у Львові був «Dziennik patryotycznych polityków», що виходив у 1792 — 98 рр. із перервою від червня 1793 до квітня 1794 р. Цей часопис не тільки своєю назвою, а також і своїм змістом та духом був польським, хоч його видавцем і першим редактором (у 1792 — 97 рр.) був український діяч і патріот отець Михайло Гарасевич.

З початку 1795 р. у Львові почав виходити й перший ілюстрований літературно-науковий місячник «Zbiór Pism Ciekawych, służący do poznania rożnych Narodów i Krajów, Wyjęty z Dzienników i innych Dziel Peryodycznych». Містив він майже виключно переклади французьких творів на теми з історії, географії, фізики, виховання й інше. Вийшло цього місячника лише шість чисел (січень — червень 1795 р.).

На початку XIX ст. у Львові з’являються й перші на Україні фахові часописи: в 1803 p. — «Militärische Zeitschrift», а в 1810 — 11 р. — «Annales Jurisprudentiae». B 1811 р. починає виходити й найстарша тепер в Україні «Gazeta Lwowska», а ще за рік  з’являються пресові видання й в Україні Наддніпрянській.

Група «Наддніпрянці»

Перші пресові видання на Наддніпрянщині

На Наддніпрянщині вся преса спочатку виходить російською мовою. Починається вона в Харкові, де ще в 1807 р. мали виходити «Харьковскіе Патріотическіе Листы». На це видання був уже дозвіл і від цензури, але воно все ж не здійснилося. Харків на початку XIX ст. був культурним українським середовищем. Тут був тоді заснований один на всій Російській Україні університет (1805). З Харківським університетом фактично був пов’язаний і перший на Наддніпрянщині часопис-тижневик «Харьковскій Еженедельник». З’явився він у 1812 р. Видавцем його був харківський книгар Лянгнер, а головна роль у ньому належала професорові Харківського університету К. Нельдехенові. «Харьковского Еженедельника» вийшло всього 12 чисел. Був це орган місцевого життя — орган Слобожанщини, в якому дуже цікавим представлено інформаційний матеріал. Але в ті часи на Наддніпрянщині не було ще сприятливих умов для розвитку преси, й «Харьковскій Еженедельник» занепав після першого року. Сталося це ніби з тієї причини, що було «в здєшнем крає весьма мало людей, интересующихся такими сочиненіями». Але вже в 1816 р. у Харкові з’являються два нових часописи: «Украинскій Вестник» і «Харьковскій Демокрит». Перші українські журнали на Наддніпрянщині видавалися силами й коштами тодішніх найвидатнішик українських діячів культури і письменників. У виданні «Украинского Вестника» брали участь такі сили, як проф. С. Філомафітський, поет і перекладач проф. Ф. Гонорський, Григорій Квітка. «Украинскій Вестник» мав завдання розвивати в своїх читачів любов до рідного краю й допомогти його пізнати. Головний зміст цього часопису складали матеріали з історії, географії й етнографії України. В цьому ж органі з’являлися й віршовані твори П. Гулака-Артемовського (напр., байка «Пан і Собака» й поема «Солопій та Хивря»); містив тут свої писання й Григорій Квітка-Основ’яненко. П. Гулак-Артемовський, тоді ще студент Харківського університету, друкував дещо також і в «Харьковском Демокрите» — сатиричному місячнику, що його видавав В. Маслович. «Украинскій Вестник» існував від 1816 до 1819 р.; життя «Харьковского Демокрита» було значно коротшим — він виходив лише в 1816 р.

Під впливом харківської групи молодих громадських діячів були й «Харьковскія ИзвЂстія» та деякі інші тодішні періодичні видання, що містили також і матеріали українською мовою. «Харьковскія ИзвЂстія» почали виходити в 1817 р. як тижневик. Було це видання Харківського університету; редагував їх Вербицький. Проіснували вони до 1822 р. В тих же роках виходили в Харкові ще «Украинскій Домовод» (1817) і «Труды Общества Наук». Від 1824 р. в Харкові почав виходити «Украинскій Журнал». Редактором його за призначенням університету був проф. Склабовський, а одним із найближчих співробітників — П. Гулак-Артемовський. Цей журнал проіснував до 1826 р. й здобув репутацію найкращого часопису. Але всі ці перші періодичні видання в Харкові не мали довгого віку. Після припинення «Украинского журнала» на п’ять років починається перерва, коли в Харкові не виходить жоден часопис, а з 1831 р. з’являються — замість органів періодичної преси — альманахи та збірники. Над цими  виданнями найбільше попрацював І. Срезневський, який у 1831 р. разом із Розковашенком видав «Украинскій Альманах», а з 1833 р. видає знамениту «Запорожскую Старину» (вийшло 6 частин).

ІІІ Практичне відтворення набутих компетентностей з елементами профорієнтації

1.    Інтерактивна взаємодія між групами у вигляді обміну набутою інформацією

На основі здобутої інформації представники груп здійснюють короткотривалі усні повідомлення і відповідають на питання опонентів.

2.    Створення власної друкованої продукції у вигляді інформаційного бюлетеня

Здобуту інформацію учні викладають в інформаційних бюлетенях. В них, зокрема, пропонується не просто викласти набуту інформацію, а зробити висновок про належність перших періодичних видань Галичини та Наддніпрянщини до української преси.

ІV Підведення підсумків заняття шляхом тестового експрес- контролю

І. Перше періодичне видання на території України з’явилося у:

1.        Львові.

2.        Києві.

3.        Харкові.

4.        Одесі.

ІІ. Г. Квітка-Основ’яненко був редактором такого видання:

1.     „Харьковский еженедельник”

2.     „Харьковский Демокрит”

3.     „Украинский вестник”

4.     „Украинский журнал”

ІІІ. Справжнє ім’я Гонорського:

1.                 Рудольф

2.                 Розумник

3.                 Розаліон

4.                 Розмай

VІ. Основний зміст журналу „Украинский вестник”:

1.                 Політичний

2.                 Інформаційний

3.                 Науково-літературний

4.                 Художній

V. Найбільше україномовних часописів з’явилося на території Східної України у такому періоді:

1.                 1812-1848

2.                 1848-1905

3.                 1905-1914

4.                 1914-1916

VІ. Першим журналом сатири й гумору на території України був:

1.  „Харьковский еженедельник”

2.  „Харьковский Демокрит”

3.  „Украинский смех”

4.  „Шершень”

V Оформлення кінцевого продукту заняття

Закінчити оформлення інформаційних бюлетенів і представити їх у друкованому вигляді.

Тема: Типи соціальної інформації та медіапотреби особистості. Аналіз типів соціальної інформації

Тема: Типи соціальної інформації та медіапотреби особистості. Аналіз типів соціальної інформації

-                 Навчити учнів характеризувати типи соціальної інформації  за критерієм істинності;

-                 Формувати вміння аналізувати особливості кожного типу соціальної інформації,

-                 Наводити прикладитипів соціальної інформації   із проглянутих медіа-текстів.

-                 Виховувати медіа-культуру учнів

Хід уроку

Мотивація навчальної       діяльності учнів

Актуалізація опорних зань.      

Перевірка д/з Аналіз типів соціальної інформації (робота з підручником)

Опанування  теоретичними та практичними навичками

Види інформації

За способом сприйняття

·                 Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.

·                 Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.

·                 Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.

·                 Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.

·                 Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання

·                 Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

·                 Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

·                 Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

·                 Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням      

·                 Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму"

·                 Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація"

·                 Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Закріплення/узагальнення вивченого

Засідання творчої групи.

Створення проекту «Медіатека школи»

1. Медіатека (бібліотека, фонотека, відеотека, анотований каталог сайтів, збірки тематичних предметних презентацій тощо).

2.  Потокова аудиторія типу «відеодисплейний клас».  

4. Основні й допоміжний комп'ютерні класи.  

5. Навчальна інтрамережа.  

6. Місце швидкісного доступу до ресурсів Internet.  

7. Молодіжна дослідницька радіостанція.  

8. Апаратний комплекс для проведення масових заходів.  

9. Група технічної підтримки.     

Час дошки та крейди пройшов. Прийшли інші часи. Щоб не відстати в розвитку від навколишнього світу, потрібна неабияка технічна модернізація загальної освіти. А щоб допомогти школі у навчально-виховному процесі потрібна інформаційно-технічна служба.  

Завдання: Підберіть  матеріали для поповнення шкільної медіатеки:

·                 Електронні тексти програмних творів української та світової літератури ( вкажіть інтернет-адреси електронних бібліотек, якими ви скористалися); аудіо-книги;

·                 Тематична підбірка фотографій (наприклад, «Фотоальбом Лесі Українки», «Степові квіти», «Земля з Космосу» тощо;

·                 Відеокліпи, документальні, художні фільми або мультфільми, які можна використати на уроках;

·                  Аудіо-збірки дитячих пісень, пісень про школу, класичної музики, народних пісень тощо;

·                  Анотований список ваших улюблених інтернет-сторінок для складання єдиного шкільного каталогу інтернет-ресурсів

Підсумки та коментарі до домашнього завдання

Завдання №1 : Ділова гра « Неформальна бесіда». Ознайомтесь із порадами « Що робить неформальну бесіду неформальною?».

А) Складіть матеріали, які ви б могли використати під час неформальної бесіди на прийнятні теми ( погода, спорт, кіно, література, відпочинок, хобі тощо).

Б) Підберіть серію анекдотів, які можна використати під час неформальної бесіди.

В) Підберіть цитати-висловлювання видатних людей на актуальні теми, які ви могли б використати під час неформальної бесіди.

Д) Розіграйте на уроці неформальні бесіди/діалоги, які могли б відбутися після конференції на екологічну, краєзнавчу чи науково-технічну тему.

Завдання № 2: ознайомтесь із порадами «Правила етикету щодо використання мобільних телефонів». Проаналізуйте, на якому рівні сформовано ваш діловий етикет. Відмітьте заком «+» ті пункти, які ви виконуєте, а « - « ті пункти, яких ви не дотримуєтесь. Кожен «+» - 1 бал,  «-»-   0 балів. Скільки балів ви набрали?  



Підготувала вчитель Скрябіна Н.Ю.

Тема уроку: ВСТУП. Предмет і завдання курсу «Медіа - культура».                                                                                     Людина у світі інформації.

Мета:             Ознайомити учнів з поняттям «інформація» та навчити розуміти її необхідність у сучасному світі.                    Ознайомити учнів з предметом і завданнями курсу «Медіа -  культура», навчити розуміти поняття «медіа», «медіа-грамотність», «інформаційна культура», формувати навички оволодіння навчальним матеріалом за допомогою комп’ютера, розвивати комунікативні здібності учнів, виховувати культуру мовлення, вміння висловити свою точку зору.

Тип уроку:       урок засвоєння нових знань (з елементами тренінгу)

Обладнання:     малюнки з зображенням сонця, річки, хмар; клейкий                  кольоровий папір; листи паперу формату А4; комп’ютери; електронні носії інформації; електронні версії підручників.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. Привітання – тренінг.

(На дошці розміщено три малюнки, що відображають настрій людини: сонечко(гарний настрій), річка (нейтральний) та хмарка (поганий)).

Вчитель: Доброго дня, шановні учні! Сьогодні ми з вами розпочинаємо вивчення нового для вас предмету «Медіа-культура». Існує такий вислів: «Якщо починати нову справу з гарним настроєм, то вона обов’язково закінчиться вдало». Сьогодні я маю дуже гарний настрій, через те, що впевнена, що наше спілкування буде змістовним, цікавим, а головне – корисним для вас. Сьогодні кожен з вас обов’язково дізнається щось нове.

А з яким настроєм ви розпочинаєте вивчення предмету «Медіа-культура»?

 І що очікуєте від сьогоднішнього уроку? 

( Вчитель роздає кожному учневі листок клейкого паперу, на якому пропонує написати, що учні очікують від уроку. Після написання, вчитель пропонує приклеїти листок паперу на один з малюнків, що відображує настрій учня та пояснити, чому він має той чи інший настрій ).

Вчитель: Подивіться, будь ласка, більшість з вас мають переважно гарний настрій, і це дуже добре! Це означає, що нам обов’язково буде цікаво працювати разом, і все, що ми вивчатимемо даватиметься нам легко і вдало!

Тож, розпочнемо наш урок.

2.Актуалізація знань учнів, оголошення основних завдань уроку.

Вчитель:  Людина живе у світі інформації. В міру свого розвитку людське суспільство досліджувало навколишній світ, накопичуючи про нього інформацію. Знання про навколишній світ і про самого себе дозволяють людині краще пристосуватися до життя. Інформація відіграє в житті людей величезну роль. Ми одержуємо її за допомогою наших органів почуттів з навколишнього світу, за допомогою розмовної мови від інших людей або із книг, добуваємо в процесі діяльності. Кожен з вас постійно використовує інформацію у своєму повсякденному житті: при спілкуванні з друзями чи батьками, при підготовці до уроків, при виконанні різноманітних творчих завдань. Скажіть, будь ласка, звідки ми можемо отримати інформацію? Які існують джерела отримання інформації?

(Книги, періодичні видання, спілкування з іншими людьми, перегляд відеофільмів, відеороликів, реклами, прослуховування різноманітних аудіо- матеріалів, радіо, телебачення, інтернет )

Вчитель:  А тепер я хочу, щоб ви взяли до уваги таку інформацію: «Найбільшу кількість інформації (близько 90%) людина одержує за допомогою зору, близько 9% — за допомогою слуху й тільки 1% за допомогою інших органів почуттів (нюху, дотику й смаку)». Це значить, що основну кількість інформації ми отримуємо завдяки візуальним засобам. Назвіть їх, будь ласка!

(Фотографії, картини, плакати, книги, рекламні щити, тексти різноманітного спрямування, зображення, перегляд відео, телепередач, тощо).

ІІ. Основна частина уроку.

І. Ознайомлення учнів з теоретичним матеріалом.

1. Ознайомлення учнів з поняттям «інформація».

Вчитель:  Ви правильно визначили основні джерела отримання інформації. Отримана людиною інформація у формі зорових, слухових і інших образів зберігається в його пам'яті. Людське мислення можна розглядати як процеси обробки інформації в мозку людини. На основі інформації, отриманої за допомогою органів почуттів, і теоретичних знань, придбаних у процесі навчання, людина створює інформаційні моделі навколишнього світу.

А що ж таке інформація? Давайте з’ясуємо.

(Учні висловлюють свої припущення щодо поняття «інформація»)

Вчитель:  Так. Все це вірно. Але існує чітке визначення слова «інформація».

Слово «інформація» походить від латинського слова informatio, що в перекладі означає відомість, роз'яснення, ознайомлення.

 Інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні. Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Давайте запишемо в зошити визначення поняття «інформація».

2. Ознайомлення учнів з інформаційними процесами.

Вчитель:  Людина живе у світі інформації, починаючи отримувати її ще до свого народження. Завдяки інформації вона навчається ходити, розмовляти, мислити, розвивається й взагалі існує. Щоб зрозуміти роль інформації в житті людини, потрібно передусім з'ясувати, які дії з нею можна виконувати, тобто слід визначити, які існують інформаційні процеси. Давайте подумаємо, що можна робити з інформацією?

(Вчитель пропонує дітям висловити свою точку зору, записавши її  на листі паперу)

Вчитель:  Добре, а тепер скажіть, що ж ми можемо робити з інформацією?

(Діти відповідають по черзі, поклавши свій листок з відповіддю на стіл вчителя)

Вчитель:  А тепер погляньте, скільки дій ми можемо виконувати над інформацією. Їх усі можна поєднати у таблицю. Погляньте, будь ласка на свої монітори і замалюйте таблицю у свої зошити.

3.  Бесіда з учнями щодо опрацьованого матеріалу.

Вчитель: А тепер я пропоную розглянути кожен інформаційний процес окремо.

(Учні наводять приклади інформаційних процесів з власних життєвих ситуацій)

V.  Ознайомлення учнів з основними теоретичними поняттями уроку.

Перелік теоретичних понять:

1.  Інформаційна культура – сукупність матеріальних та інтелектуальних цінностей у галузі інформації, а також історично визначена система їх відтворення і функціонування у соціумі.

2.  Медіа – засоби масової комунікації – технічні засоби створення запису, копіювання, розповсюдження, зберігання, сприйняття інформації та обміну її між автором та аудиторією

3.  Медіа-культура, медіа-грамотність -  система рівнів розвитку особистості людини, здатної сприймати, аналізувати, оцінювати медіа текст, займатися медіа творчістю. Результат медіа-освіти, вивчення медіа.

2.  Обговорення теоретичних  понять.

3.  Конспектування теоретичних понять.

4. Тестування за змістом самостійно опрацьованого матеріалу.

VI. Узагальнення вивченого протягом уроку.

1.Висловлення учнями своєї думки щодо актуальності проведення експерименту та впровадження медіа-технологій в освітній процес.

2.Висновки учнів.

ІІІ. Заключна частина уроку.

1.  Підведення підсумків.  

Вчитель: Ну що ж, а тепер поглянемо на наші листочки паперу, що ми клеїли на дошку на початку уроку. Скажіть, будь ласка, чи змінився ваш настрій наприкінці проведеного уроку? Чи справдилися ті побажання, що ви висловили на своїх листочках?

(Учні розповідають про свій настрій в кінці уроку, про враження від проведеного уроку)

2.  Повідомлення завдань на наступний урок.

3.  Повідомлення домашнього завдання.

(Опрацювати конспект, вивчити основні поняття, стор.21-41 за підручником А.В.Федоров, А.А.Новикова «Медиаобразование в ведущих странах Запада» прочитати).

Перелік питань:

1)  Поняття «Медіа-освіта» означає:

А) навчання теоретичним вмінням оволодіння інформаційними процесами;

Б) вивчення мас-медіа;

В) навчання теорії і практичним умінням для оволодіння сучасними засобами масової комунікації; 

2) Медіа-освіта пов’язана з:

А) друкованими видами мас-медіа;

Б) електронними носіями інформації;

В) усіма видами мас-медіа.

3) Медіа-грамотність – це:

А) здатність використовувати, аналізувати, оцінювати і передавати повідомлення в різних формах;

Б) здатність розуміти, що таке інформація;

В) вміння працювати на комп’ютері.

4) Бути медіа-грамотним означає:

А) бути освіченим у галузі комп’ютерних технологій;

Б) володіти інформацією і критичним розумінням природи, техніки і впливу мас-медіа, одночасно маючи здатності створювати медіа продукти;

В) щодня переглядати друковані видання.

5)Найголовніша мета медіа-освіти:

А) розвивати здібності до сприйняття, оцінки, розуміння та аналізу медіа-текстів;

Б) оволодіння комп’ютерними навичками;

В) створення власного сайту.

 Тема. Мас-медіа: від gazetta до «Всесвітньої павутини».

Сучасні засоби масової інформації

Мета: ознайомити учнів з поняттям «інформація мас-медіа.   Ознайомити учнів зі сучасними засобами масової інформації, формувати навички оволодіння навчальним матеріалом за допомогою комп’ютера, розвивати комунікативні здібності учнів, виховувати культуру мовлення, вміння висловити свою точку зору

Тип уроку:     урок засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.Актуалізація знань учнів, оголошення основних завдань уроку.

Фронтальне опитування учнів.

1.  Інформаційна культура – сукупність матеріальних та інтелектуальних цінностей у галузі інформації, а також історично визначена система їх відтворення і функціонування у соціумі.

2.  Медіа – засоби масової комунікації – технічні засоби створення запису, копіювання, розповсюдження, зберігання, сприйняття інформації та обміну її між автором та аудиторією

3.  Медіа-культура, медіа-грамотність -  система рівнів розвитку особистості людини, здатної сприймати, аналізувати, оцінювати медіа текст, займатися медіа творчістю. Результат медіа-освіти, вивчення медіа.

ІІ. Основна частина уроку.

І. Ознайомлення учнів з теоретичним матеріалом.

     У комунікації, медіа (сингулярний медіум, англ. singularmedium) — це канали, які забезпечують зберігання і передачу або інструменти, що використовуються для зберігання і подання інформації або даних. Він часто згадується як синоніммас-медіа або новинних медіа, але може означати єдине середовище, яке використовується для комунікації (передачі) будь-яких даних в будь-яких цілях.

    Уперше над необхідністю вивчення і розуміння медіа задумався канадський вчений М.Маклуен («Розуміння медіа: Зовнішні розширення людини» (1964)). Результатом його робіт щодо вивчення медіа стала книга «Закони медіа», яка вийшла вже після його смерті. 

Види медіа

     Засоби комунікації можна розділити на мас-медіа і директ-медіа (прямі медіа).

 Мас-медіа — засоби одночасної передачі інформації групі людей, тобто засоби масової інформації. До цього виду медіа відноситься: телебачення, радіо, преса, носії зовнішньої реклами та інші.

Іншим видом медіа можна назвати директ-медіа. До директ-медіа відносяться такі засоби доставки повідомлення як: пошта, телефон, факс та інші.

Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ), мас-медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет-видання, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

     В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших.

Інтернет-ЗМІ

     З появою і поширенням Інтернет а з'явилися інтернет-ЗМІ. Вони швидко завоювали популярність, хоча їхня аудиторія поки набагато менше, ніж «традиційних» (як їх стали називати) ЗМІ. Майже всі ЗМІ мають сайт и в Інтернеті, на багатьох з них публікуються регулярно оновлювана інформація: як правило, це інтернет-версії тих самих матеріалів, іноді вони виходять із затримкою, іноді до матеріалів та / або архівів доступ є платним. Звичайно основні доходи інтернет-ЗМІ надходять також від реклами, хоча ЗМІ може бути і спонсорованим як мовний орган будь-якої організації.

     Інтернет-ЗМІ в силу специфіки мережі Інтернет найбільш схожі на звичайну стінгазету, вивішену в загальнодоступному місці. Таким же чином інформація в них, як правило, мається на єдиному екземплярі, ознайомлення з нею відбувається виключно з ініціативи читача неодночасно, потрібно знати адресу: географічний для стінгазети, електронний для інтернет-ЗМІ, аудиторія читачів з цих причин досить випадкова і непостійна в обох цих джерел інформації. (більше інформації ви можете знайти за адресою http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%9C%D0%86 ).

ІІІ. Заключна частина уроку.

1.  Підведення підсумків.