Тема:Виникнення журналістики в Україні. Перші
періодичні видання.
Мета: продовжити формування базових компетентностей учнів з
теми «Преса» шляхом еврістично-пошукової діяльності суб’єктів навчального
процесу із широким використанням мультимедійних засобів та елементів
інтерактивної взаємодіі в групах; поглиблювати патріотичні світоглядні позиції
слухачів курсу. Всебічно надавати всім етапам заняття профорієнтаційного
спрямування.
Обладнання
і матеріали: комплект мультимедійних засобів, ілюстративний матеріал
до заняття.
Базові
поняття: пресові
видання, тижневик, часопис, альманах, редактор, видавець, формат видання.
Хід
уроку
І. Актуалізація опорних знань і
мотивація діяльності учнів.(Інтерактивна бесіда)
Незаперечним є факт, що протягом
кінця XVIII- початку XIX століть Україна фактично залишалась
напівколоніальною територією, розділеною між двома імперіями – Російською та
Австро-Угорською. Зрозуміло, що такі історичні реалії сприяли частковій
відокремленості культур західного та східного регіонів України – Галичини та
Наддніпрянщини. Проте в обох регіонах виникають потужні культурні центри в
найбільших містах.
Визначіть, що це за міста? (Львів
та Харків)
Не оминула ці культурні центри і друкарська справа, яка,
зрозуміло, неможлива без преси. Під пресою в теперішні часи розуміють майже
виключно газети й періодичні часописи. Але історично з цим поняттям треба
пов’язати також різні збірники,
альманахи й деякі інші публікації, що виходили ще в часи, коли справжньої преси
в сьогоднішньому розумінні не було, а її заступали різні «сурогати» — оці самі
альманахи й подібні видання. Це особливо важливо для історії української преси,
початки якої датуються значно пізнішими роками, ніж у Західній Європі, і навіть
пізнішими, ніж у деяких сусідніх країнах. Таке запізнення має свої історичні
пояснення.
Які саме? (напівколоніальний статус
України, відсутність власної держави)
Зародки часописів
у Західній Європі маємо вже в XVI ст., а в XVII ст. вони виходять уже в
сучасному вигляді; у Польщі - в другій половині XVII ст., в Росії й Угорщині —
на початку XVIII ст. Логічним буде визначитись із хронологією вітчизняної
журналістики.
Об’єктом історії української преси є, насамперед:
а) преса українською мовою (без огляду на правильність
цієї мови, на мовні й правописні розходження);
б) чужомовна преса, що виходить на українських землях;
в) чужомовна, що виходить поза Україною, але присвячена
українським справам чи якось інакше зв’язана з українським рухом або
українською участю (інтелектуальною й матеріальною).
Слушним буде комплекс питань:
коли саме виник той чи інший різновид
української преси; які перші видання друкувались в Галичині
та Наддніпрянщині; хто їх редагував, що друкували, яким був
формат видань, їх тираж, соціальна спрямованість?
Пошуком відповіді на це комплексне питання ми і будемо
займатись протягом заняття.
ІІ Формування базових компетентностей( дослідницько-пощукова робота в групах із використанням мережі Internet )
Для розв’язання поставленої проблеми ми
розділимось на дві групи, які умовно назвемо
«Галичани» та «Наддніпрянці». Шляхом пошуку в мережі Internet
кожна із груп повинна віднайти інформацію стосовно поставленої проблеми. Для полегшення пошуку
інформації вам пропонуються наступні електронні адреси інтернет-ресурсів:
http://litopys.org.ua/cultur/cult10.htm
http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1195
http://ukrlife.org/main/evshan/shevchuk3.html
http://kharkov.vbelous.net/demokrit.htm
http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_50/Radionova.htm
http://sp-issues.narod.ru/6/polyakova.htm
http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1643
Оріентовні зразки знайденої учнями інформації:
Група «Галичани»
Перші пресові видання в
Галичині
Історію українською преси починають тепер із 70-х років
XVIII ст. Умови історичного розвитку спричинили до того, що перші пресові
видання на Україні з’явилися не українською мовою. Перша газета в Україні, що
про неї маємо відомості, видавалася у Львові. Це була «Gazette de Léopol», що
почала виходити з січня 1776 р. Є вказівки, що вже й перед тим, скоро після
прилучення Галичини до Австрії (1772), львівський друкар А. Піллер ніби видавав
якісь «Повідомлення» чи «Вісті», й що видання їх влада ніби заборонила у 1774 р., але про це не
маємо певніших відомостей, та й самі публікації не збереглися.
«Gazette de Leopol» виходила як тижневик французькою
мовою й була подібна до старіших від неї «Gazette de Varsovie» (з 1758 p.) і
«Gazette de Vienne» (з 1759 p.). Зміст львівської газети, наскільки можна
судити з першого річника, що лише й зберігся (переховується в бібліотеці
Оссолінських у Львові), був виключно інформаційний., її інформації — політичні
й побутові — були дуже різноманітні й торкалися всіх найвизначніших міст
Європи. Своїм обсягом вони відповідають телеграмам і хронікерським новинам у
теперішніх газетах. «Gazette de Leopol» мала ще окремі додатки, які містили
почасти звичайні вісті, що були і в самій газеті, а почасти — оповістки. Між
останніми були й книгарсько-бібліографічні, — з них видно, щó саме в ті часи
читали в Галичині. В першому річнику газети зберігся один цілий додаток італійською мовою. «Gazette de Leopol»
друкувалася в друкарні згаданого вже Піллера у Львові. Власником і видавцем її
був якийсь Осуді (chevalier Ossoudi). Видавалася ця газета для верхів
галицького суспільства й проіснувала, як вважається, лише один рік.
Після появи львівської газети преса в Україні існує
постійно, хоч і з деякими перервами. Причому аж до 1812 р. пресові публікації
маємо виключно на Західній Україні, а саме - у Львові. Щодо преси, то Львів
випереджає інші міста України на кілька десятиліть. Другим після «Gazette de Leopol»
був львівський тижневик польською мовою «Pismo Uwiadamiające Galiciji». Виходив
він усього півроку (в другій половині 1783 p), видавав його львівський німець
Й. Ф. Шюц (Schütz). У січні 1784 р. цей часопис змінює назву на «Lwowske Pismo
Uwiadamiające» й виходив ще цілий 1784 р. Видавцем цього другого «Pisma» була
дружина згадуваного вже львівського друкаря А. Піллера.
Після року перерви (1785), коли у Львові не виходив ані
один часопис, та сама пані Піллерова почала в 1786 р. видавати у Львові аж два
півтижневики: німецькою мовою — «Lemberger Wöchenfliche Anzeigen» і польською —
«Lwowskie Tygodniowe Wiadomoscie». «Anzeigen» виходив цілих десять років (до
1795 p.), a «Wiadomoscie» вже в 1787 р. занепали, бо не оплачувалися. Із 1795
р. замість «Anzeigen» починає виходити «Lemberger k. k. priviligirtes
Intelligenz-Blatt», що протримався аж до квітня 1811 р. Всі ці часописи, крім
хіба одного («Lwowskie Tygodniowe Wiadomoscie»), редагувалися досить примітивно
й під оглядом національним були цілком індеферентними. Пояснюється це тим, що
їх видавали чужі, мало пов’язані з краєм люди.
Першим денником у Львові був «Dziennik patryotycznych
polityków», що виходив у 1792 — 98 рр. із перервою від червня 1793 до квітня
1794 р. Цей часопис не тільки своєю назвою, а також і своїм змістом та духом
був польським, хоч його видавцем і першим редактором (у 1792 — 97 рр.) був
український діяч і патріот отець Михайло Гарасевич.
З початку 1795 р. у Львові почав виходити й перший
ілюстрований літературно-науковий місячник «Zbiór Pism Ciekawych, służący do
poznania rożnych Narodów i Krajów, Wyjęty z Dzienników i innych Dziel
Peryodycznych». Містив він майже виключно переклади французьких творів на теми
з історії, географії, фізики, виховання й інше. Вийшло цього місячника лише
шість чисел (січень — червень 1795 р.).
На початку XIX ст. у Львові з’являються й перші на
Україні фахові часописи: в 1803 p. — «Militärische Zeitschrift», а в 1810 — 11
р. — «Annales Jurisprudentiae». B 1811 р. починає виходити й найстарша тепер в
Україні «Gazeta Lwowska», а ще за рік з’являються
пресові видання й в Україні Наддніпрянській.
Група «Наддніпрянці»
Перші пресові видання на
Наддніпрянщині
На Наддніпрянщині вся преса спочатку виходить російською
мовою. Починається вона в Харкові, де ще в 1807 р. мали виходити «Харьковскіе
Патріотическіе Листы». На це видання був уже дозвіл і від цензури, але воно все
ж не здійснилося. Харків на початку XIX ст. був культурним українським
середовищем. Тут був тоді заснований один на всій Російській Україні
університет (1805). З Харківським університетом фактично був пов’язаний і
перший на Наддніпрянщині часопис-тижневик «Харьковскій Еженедельник». З’явився він у 1812 р. Видавцем його був
харківський книгар Лянгнер, а головна роль у ньому належала професорові
Харківського університету К. Нельдехенові. «Харьковского Еженедельника» вийшло
всього 12 чисел. Був це орган місцевого життя — орган Слобожанщини, в якому
дуже цікавим представлено інформаційний матеріал. Але в ті часи на
Наддніпрянщині не було ще сприятливих умов для розвитку преси, й «Харьковскій
Еженедельник» занепав після першого року. Сталося це ніби з тієї причини, що
було «в здєшнем крає весьма мало людей, интересующихся такими сочиненіями». Але
вже в 1816 р. у Харкові з’являються два
нових часописи: «Украинскій Вестник» і «Харьковскій Демокрит». Перші українські
журнали на Наддніпрянщині видавалися силами й коштами тодішніх найвидатнішик
українських діячів культури і письменників. У виданні «Украинского Вестника»
брали участь такі сили, як проф. С. Філомафітський, поет і перекладач проф. Ф.
Гонорський, Григорій Квітка. «Украинскій Вестник» мав завдання розвивати в
своїх читачів любов до рідного краю й допомогти його пізнати. Головний зміст
цього часопису складали матеріали з історії, географії й етнографії України. В
цьому ж органі з’являлися й віршовані твори П. Гулака-Артемовського (напр.,
байка «Пан і Собака» й поема «Солопій та Хивря»); містив тут свої писання й
Григорій Квітка-Основ’яненко. П. Гулак-Артемовський, тоді ще студент
Харківського університету, друкував дещо також і в «Харьковском Демокрите» —
сатиричному місячнику, що його видавав В. Маслович. «Украинскій Вестник»
існував від 1816 до 1819 р.; життя «Харьковского Демокрита» було значно
коротшим — він виходив лише в 1816 р.
Під впливом харківської групи молодих громадських діячів
були й «Харьковскія ИзвЂстія» та деякі інші тодішні періодичні видання, що
містили також і матеріали українською мовою. «Харьковскія ИзвЂстія» почали
виходити в 1817 р. як тижневик. Було це видання Харківського університету;
редагував їх Вербицький. Проіснували вони до 1822 р. В тих же роках виходили в
Харкові ще «Украинскій Домовод» (1817) і «Труды Общества Наук». Від 1824 р. в
Харкові почав виходити «Украинскій Журнал». Редактором його за призначенням
університету був проф. Склабовський, а одним із найближчих співробітників — П.
Гулак-Артемовський. Цей журнал проіснував до 1826 р. й здобув репутацію
найкращого часопису. Але всі ці перші періодичні видання в Харкові не мали
довгого віку. Після припинення «Украинского журнала» на п’ять років починається
перерва, коли в Харкові не виходить жоден часопис, а з 1831 р. з’являються — замість органів періодичної
преси — альманахи та збірники. Над цими
виданнями найбільше попрацював І. Срезневський, який у 1831 р. разом із
Розковашенком видав «Украинскій Альманах», а з 1833 р. видає знамениту
«Запорожскую Старину» (вийшло 6 частин).
ІІІ Практичне відтворення набутих компетентностей з елементами
профорієнтації
1. Інтерактивна взаємодія між групами у
вигляді обміну набутою інформацією
На основі здобутої інформації представники груп
здійснюють короткотривалі усні повідомлення і відповідають на питання
опонентів.
2. Створення власної друкованої продукції у
вигляді інформаційного бюлетеня
Здобуту інформацію учні викладають в інформаційних
бюлетенях. В них, зокрема, пропонується не просто викласти набуту інформацію, а
зробити висновок про належність перших періодичних видань Галичини та Наддніпрянщини
до української преси.
ІV Підведення підсумків заняття шляхом
тестового експрес- контролю
І. Перше
періодичне видання на території України з’явилося у:
1.
Львові.
2.
Києві.
3.
Харкові.
4.
Одесі.
ІІ. Г. Квітка-Основ’яненко був
редактором такого видання:
1. „Харьковский еженедельник”
2. „Харьковский Демокрит”
3. „Украинский вестник”
4. „Украинский журнал”
ІІІ. Справжнє ім’я Гонорського:
1.
Рудольф
2.
Розумник
3.
Розаліон
4.
Розмай
VІ. Основний зміст журналу „Украинский
вестник”:
1.
Політичний
2.
Інформаційний
3.
Науково-літературний
4.
Художній
V. Найбільше україномовних часописів
з’явилося на території Східної України у такому періоді:
1.
1812-1848
2.
1848-1905
3.
1905-1914
4.
1914-1916
VІ. Першим журналом сатири й гумору на
території України був:
1. „Харьковский еженедельник”
2. „Харьковский Демокрит”
3. „Украинский смех”
4. „Шершень”
V Оформлення кінцевого продукту заняття
Закінчити оформлення інформаційних бюлетенів і
представити їх у друкованому вигляді.
